бульбашки на поверхні
дихає затонулий вітер
очерет
забагато бачить себе у дзеркалі
павичем розпушує хвіст
водяні лілії
перемовляються крізь
гучномовці жаб
крекне сорока
в її оці — викрадений краєвид
але серце її — на білому боці
мов сороче око ставок
поблискує — може вихопимо
його на двох
що там із глибиною
як довго йому потім
тонути в нас
на твоїм/моїм денці
вже стільки монеток
ніхто не вернеться
15.07.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045621
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2025
автор: Тарас Яресько