Виріс в лісі біля дуба боровик.
Він вітатись з усіма, скажу вам, звик.
Зніме шапочку руденьку. Вклониться.
Так давно у цьому лісі водиться.
Сіра мишка по сусідству з ним живе.
Все у нірку тягне й каже:"Це моє!"
Що не з’їсть сама, візьме та надгризе.
Не вітається. Зустріне – обійде.
Ми недавно побували у ліску.
Чули дятла і зозульчине «Ку-ку!»
Оленята випасалися малі.
Привітались з нами всі вони самі.
Усміхнувсь до нас усіх старезний пень.
Привітались з ним ми радо: «Добрий день!»
Зайченята, білченята, їжачки
подавали навіть лапки нам м'які!
Назбирали ми суничок запашних
і ожини гарних ягідок. Рясних.
По малину і ліщину як ішли,
сироїжок, груздів, рижиків знайшли.
Ой, як весело у лісі нам було!
Скільки ж встигли тут побачить ми всього…
Та когось все ж не впізнали. Чули звук
дуже тихий, непримітний, дивний:
«Ш-ш-у-р-х…»
Хто це був? Хотілось знати нам усім.
Відволік борсук.Сказав:"Ліс - це наш дім!"
Скрекотіла ще сорока угорі:
"Дуже чемні наші гості-школярі!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045616
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2025
автор: Надія Башинська