Летять роки мов чайки над водою
Ніхто не може повернути їх назад.
Іду у осінь - тихою ходою,
Край неба зустрічає мене - листопад.
О роки, роки... ви - течія ріки!
Сплили неначе бистра вода крізь пальці.
Шукаю весну минулих літ стежки,
Між хмаринок - казковий сон рано - вранці.
В спогадах шукаю куточок раю,
Босоноге дитинство у полі - житах.
Там у мріях , як вільний птах літаю
Цвіту я мальвою - ружою у піснях.
Летять роки наче жовте листя вдаль
Встеляють багряний килим до моїх ніг.
Одягнули душу в зоряну вуаль
Мої коси, вже забіліли наче сніг.
Летять роки мов чайки над водою
Згубились у імлі - осіннім тумані.
Змахнули мені своєю рукою
Кинули на щастя пір'я на світанні.
Сказали, слова мені на прощання:
''Живи і радій кожною миттю життя.
Світи на цій землі, як зірка рання ,
Усміхайся - божому світу, як дитя''.
А мої роки, то - дарунок неба,-
Це багатство - найцінніший скарб на землі.
Господь в житті, дав мені все, що треба-
І залишаю вам друзі свої пісні .
Були радості ,і печалі в житті
Не раз стояла за п'ять хвилин до смерті.
З вірою, надією йшла по житті
Святу любов несу людям у безсмерті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045608
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2025
автор: Чайківчанка