Загубились удвох,
як волошки у полі пшеничнім.
Чи це яв, а чи, може, їм сниться.
Гріє сонце обох.
Доторкнувсь до чола
і ні слова, ні звуку, цілунки.
Ніби той же юнак, і та юнка.
І любов ще цвіла.
Як стебло до стебла,
і як квітка до квітки тулились,
і безцінні тримались хвилини...
Навіть ніч обняла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045601
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2025
автор: Світлая (Світлана Пирогова)