[b]ПРИМАРА[/b]
Стривай і озирнися: де той шлях?
І сніг вже мерз, і літо вже горіло…
Блаженні – хто давно на скрижалях,
Щасливіші – що будуть ще нажи́во.
Світ – змаг примари – дихає мінливо
Туман у вічному, що мить уже протя́г.
Сьогодні завше пророкує завтра хтиво
І міць вдає те тіло, де ледь дух застряг.
В труну́ забито до різдва ще цвях,
Теплом вагітне – в цноті вже зотлі́ло.
Природа я́ви сущого є чудо у смертях
І безкінечність – диво, що вродило.
В прийдешнє зазирнути: є там жни́во?
У будучність сягнути навздогін – ніяк,
Не стертися б об долю всім важливо,
Лишитись в майбутті ж вартий не всяк.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]12 серпня 2025 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045543
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2025
автор: Гай-Нижник Павло