Схотів якось місяць на скрипці пограти.
То ж взяв він її, всіх почав розважати.
Заслухались зорі. Шептались тихенько:
– Як грає красиво!
– До чого ж гарненько!
А як захотів він пограть на гітарі,
то стали збиратись навкруг нього хмари.
Коли заграв місяць на пишнім трамбоні,
примовкли, притихли всі рибки у морі.
Та згодом за хмарою він заховався,
бо раптом трамбон чомусь гучно озвався.
А як звуки флейти тут ніжні полились…
Розвіялись хмари. Знов зорі з’явились.
Поля і гаї ту мелодію чули.
Сади, заколисані, тихо поснули.
В гніздечку дрімали птахи, спали квіти.
Мелодію ту в своїх снах чули діти.
Яка ж чарівниця ця зоряна нічка…
уже підхопила ту музику річка.
Прослав по ній місяць доріжку із світла,
щоб в хвилечці кожній мелодія квітла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045533
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2025
автор: Надія Башинська