Запахла медом зорана рілля,
яка ж солодка оранка зябле́ва,
стоять край поля без листви дерева
і свіжим паром дихає земля.
Ключ журавлів зове за небокрай,
душа йому кричить у суголоссі,
рясним дощем задріботіла осінь
поміж останніх перелітних зграй.
Та перший сніг все вибілить за мить
для нас він не хороший, не поганий,
а просто швидше надто довгожданий
коли дощами осінь відболит.
12.08.25р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045514
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2025
автор: Микола Соболь