Повіває вітерець,
Хилить долу віти.
Сонця теплий промінець
Падає на квіти.
І вони ростуть, цвітуть
Пишно та красиво.
Ріки вдалину течуть
І дзюрчать шумливо.
Рибки плавають у них
Різнокольорові.
Біля гарних гір міцних,
У густій діброві
Височіють до небес
Пишнії дерева,
Наче чудо із чудес,
Красота місцева,
Бо на них також ростуть
Й розцвітають квіти.
Фрукти, ягоди дадуть
Згодом теж. І діти,
І дорослі будуть всі
Смачно споживати
Їх. У всій своїй красі
Дивній описати
Цю природу, що буя,
Моіби справжнє диво,
В світі під ім’ям Земля,
Дійсно неможливо,
Бо немає слів таких
У ніякій мові.
Передати жодна з них
В тім чи іншім слові
Не зуміє й близько, ні,
Всю природу-мати,
Що Господь дав честь мені
І усім нам мати.
Євген Ковальчук, 26. 08. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045499
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2025
автор: Євген Ковальчук