А мрія моя не згубилась у часі,
Вона, наче музика, плине крізь дні,
І ось я стою у прекраснім палаці,
Де стіни сплелися в прозорім вогні.
Де дихають вікна красиві з кришталю,
Підлога – де наче той мармур живий,
Де стеля – це небо усе в білих хмарах,
Й шепочуть вітри тут про час золотий.
Тут трон ніби з золота вічністю злитий,
Над ним є корона з небесної тиші,
І всі дзеркала, мов серця́ тут відкриті,
Показують шлях той, що душу колише.
Палац цей із каменю й та́кож з надії,
Із мрій, що ніколи не гаснуть і в сні,
І поки живу я, живе й моя мрія:
Побути там знову в щасливому дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045493
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2025
автор: М_А_Л_Ь_В_А