Коли заплачуть твої очі
Я витру їх від печалі , журби.
Поведу у зоряні ночі
Там , де воркують білі голуби.
Поплач, поплач і легше стане...
Між хмар побачиш сонечко ясне.
Сльозою омиєш - ти рани-
З часом, за рікою сліз - все мине.
А сльози, як вранішні роси...
Вони зросять в душі деревце.
В'яне квіт від перших морозів,
Марніє врода і слабне крильце.
А після грози, дощу, зливи,
Від сонечка весни розтане сніг.
Не плач, не журись, будь щасливим!
Цвіти наче райський сад - край доріг.
Коли заплачуть твої очі ,
Цілунком загою твій біль душі.
Зійду місяцем серед ночі ...
І обійму до себе у вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045485
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2025
автор: Чайківчанка