А коли у вікні згасне сонце
Білий день стане, як чорна ніч.
Я зіркою зійду у віконце
Запалю свічу на усю ніч.
А дороги життя незбагненні
Загадкове для всіх майбуття.
Космічні погляди нескінченні
Йдем наосліп у вічне життя.
Дороги є вузькі,і широкі
Кожен шукає до зір політ .
Почуття ,як океан глибокі
Буває пташка падає з віт.
Ніхто не святий, усі ми грішні
Летим, як метелик до квітки.
Один - єдиний,а інший - лишній
Шукаємо любов на світку.
Однодумці лишуться з тобою
Не зрадять ,не кинуть на путі.
Рідні духом обіймуть рукою
Стануть водою у цім житті.
Падає пшташина із висоти
Не розправила свої крила.
Коли впадеш , встань і знову лети!...
Вір, у себе - розправляй крила!...
Життя - тільки мить, як спалах вогню,
Тож зростай, як дерево життя.!..
Одягнися у блаж - божу броню!..
Будь, щасливим моє дитя!...
Ти - не заздри нікому у житті!...
Вчись жити , усміхайся світу!.. .
Добрих людей зустрінеш на путі
І світи сонцем божим світлом!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045474
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2025
автор: Чайківчанка