СУСІД СПОСТЕРІГАЄ
Ось потвори з оркостану
Знову гаратають,
Хочем жити чи вмирати –
Вони не питають.
Їм аби лишень стріляти,
Нищить Україну,
Та й бляшанки випускати –
Не давать спочину.
А бляшанок в оркостані,
Як піску у морі,
Ми усі в тривожнім стані,
Бо думки́ в них хворі.
З усіх усюд запускають
Мотлох юродиві,
Люд невинний убивають
У гнилім пориві.
Чи не можуть їх спинити?
Чи й гадки не мають,
А ми хочемо всі жити…
То на що чекають?
А той мотлох без упину
Злітає з болота.
Прикру маємо картину,
В нас роки скорбота.
А сусід спостерігає,
Бо не їх вбивають…
Щось вичікує -чекає,
Бо біди не знають.
Чи ще довго доведеться
У борні стояти?
Та й чи скоро це минеться
Й далі що чекати?
03.08.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045436
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2025
автор: КОРОЛЕВА ГІР