Ми були ще молоденькі, так таки побрались,
А в сімейному житті нічого не знались.
Та за часом, як то треба, родилось малятко
Миле, ніжне хлопченя, маленьке дитятко.
Я боявся доторкнутись, що б не була шкода,
А воно хватило мій мезинць і до свого рота.
В мої очі задивилось, ніби вже розумне,
Та й до мене посміхнулось, до молодого дурня.
Ось купальний день настав, прийшла повитуха,
Я думав, що прийде бабуля, «старуха».
А зайшла в наш дім гарна молодиця
І купала маленького в тепленькій водиці.
Розказала й показала як треба купати,
І пелюшками малятко стала обгортати.
Руки й ніжки обгорнула, в струну сповила,
А дитина крутилася, воленьки хотіла.
Який кат придумав дітей сповивати?
Діти будуть стрункими зростати!
Хіба перші люди дітей пеленали.
Сильні і стрункі вояки із них виростали.
Ми не знали й пеленали в кайдани малятка,
На вічне покоління від мами і татка.
Ще з дитинства ламали Божі людські долі,
Пелюшками опутували, щоб не знали Волі.
Серпень 2025 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045423
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2025
автор: Сокол