Літають ластівки, ген, високо у висі,
На небі ні хмаринки. Благодать!
Цвірінькнув горобець на старому горіху,
В траві повзе гуськом мурашок рать.
Пахне отава пряно - квітами медово,
Червонобокі яблука в саду.
Тріпоче крильцями метелик пурпуровий.
Де ще таку красу в світі знайду!
Теплом калину обіймає в лузі сонце -
Ще гріє, хоч до осені лиш крок.
Свідок тому - суха стерня, що вколе конче,
Як полем йдеш босоніж, хоч разок.
У лісі теж відчутна осінь, позолота,
Ледь-ледь торкається зелен-листка.
Над стежкою, наче мереживні ворота,
Схилила долі гілля там верба.
Дрімають хвилі поміж берегів Стоходу,
І вітер в очереті нітелень.
Люблю свій край в погожу днину і в негоду -
Славлю його й життя я кожен день!
09.08.25
світлина: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045365
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2025
автор: Валентина Ланевич