А джміль літав… та все гудів: «Моє це поле. Знайте!
Це моя річка, мій гайок. Усі мерщій тікайте!»
Усе собі схотів забрать. Нікому більш не треба?
Та почекайте, бо цей джміль ще не добравсь до Неба.
А як захоче Небо все?Помітить тоді Сонце.Він зараз ба-
чить тільки те, що видно у віконце.
Скільки таких у світі є, що все гудуть… Літають.
Що Небо й Сонце в світі є – вони про це не знають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2025
автор: Надія Башинська