Вітер крила мені дарує

Відблиски  хвиль  у  танці  світла.

Ми  з  тобою
 вздовж  кромки  хвиль.

Блукали  до  світанку.

 До  неба  блакитного
 Вітер  мчався.

 Місячна  стежина
                 вдалині.

 І  серце  птахом,
 розправивши  крила,
 цокотить.  

Таке  невимовне
кохання  в  очах,
 Як  чистого  неба  блакить.

 Вогонь  у  серці  не  згасає.

 Ти  -  мій  сонячний  світоч!

Пісню  вітру  чую,
 ритм  твого  сердця  відчуваю.

 Летіти  б  за  горизонти.

 Де  лише  ти,  я  і
ця  місячна  доріжка.

 Таке  кохання  в  очах,
 Як  чистого  неба  блакить,
 Вогонь  у  серці  не  згасає,
 Ти  -  мій  сонячний  світоч.

 Вітер  крила  мені  дарує.
 Кличе  мене  в  політ.
 Серце  рветься  за  грань.

 Де  світло  лише  живе.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045341
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2025
автор: oreol