Там пил дороги засіває поле,
Вирує вітер, наче хижий птах.
Там терикони, мов Карпатські гори
Самотньо височіють у степах.
Там золоті лани й блакитне небо,
Лиш обрій вічно затуляє дим.
Там залишились тільки ті , кому це треба,
Там кожен помирає молодим.
Минає літо, злива гне колосся
У полі, що засіяне кістьми.
Де вчора море крові пролилося,
Блукають нині привиди війни.
І з нами це залишиться навічно -
Час зупинився кулею в стіні.
Розвіялися мрії потойбічні,
Їх вмили сльози, болісні й гіркі.
Ця тиша дня, вже рідна і знайома,
Гучніша, аніж вибухи нічні.
Так легко стали всі проблеми вдома
Тепер такі прості і незначні.
І кожен раз, сідаючи у потяг,
У ньому я тепер названий гість.
Я відчуваю весь холодний протяг,
Щоразу більше бачу вільних місць.
А в голові лунають звуки бою...
Де вигадка, а де реальний світ?
Хто взяв одного разу в руки зброю -
Потрапив на завжи у Дикий Схід.
08.08.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045321
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2025
автор: grotath