Душа не може звикнуть до війни,
Якщо в тобі живе чуттєве серце,
Боронять землю ж цю не «пацани» –
Герої, що про страх забули в герці.
А хіба можна звикнуть до війни,
Запитую себе і інших в-енне,
Коли душа вдяглася в полини,
А не у квіти білого ромену.
Як можна не зважати на війну,
Коли щодень нові приносить жертви,
І доля України – на кону,
Це ж з мапи світу можуть її стерти?
Усе це переконує всіх нас,
Що до насилля, звірства гріх звикати,
Нам тяжко зараз, та настане час,
Коли Господь і ми накажем ката.
21.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045313
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2025
автор: Ганна Верес