Коли закохується емпат у нарциза - це не надовго, якщо емпат не відчує зворотнього зв'язку. У юні роки я не цікавилась психологією та нічого не розуміла про токсичні відносини, але я писала вірші, зараз прочитую їх і розумію, наскільки я була в нересурсному стані, з мене тягнулась енергія та відбувались емоційні качелі доступності та недоступності:
прости мені, що так люблю.
пробач мені, що так кохаю.
я кожен погляд твій ловлю,
тону у ньому і блукаю.
можливо, я ще не остання
в твоєму списку наречен,
та я так вірю у кохання
і не люблю прощання сцен.
лиш не штовхай мене від себе,
бо у любові я слабка,
бо я не можу вже без тебе,
як без тепла сумна весна...
я ніби хвора вже тобою,
в моїх думках любов і ти.
нічого вдіяти з собою
не можу, можу не змогти!..
не думала, не знала, чуєш,
що так полюблю лиш тебе.
моє кохання ти відчуєш,
воно в тобі мене знайде.
і душу вибач, що літає
і так любити сильно вміє:
за все болить, за все прощає
І ніжно світлом своїм гріє...
P.S.: на подібні вірші нарциз відповів, - "а ти в курсі, що письменники мають важкі долі? для чого ти взагалі пишеш? нікому це непотрібне! всі і так з роками живуть просто так разом, без закоханості! чи ти вірила у вічну любов? ахаха!"
Так, я вірила... але скло рожевих окулярів розбилось мені боляче об чоло, я почала його ненавидіти, та воювати з ним під одним дахом мені стало низьким рівнем стратегії - ми з сином виїхали.
А вірші вище написані ще у 2011 році, коли все починалось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045311
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2025
автор: Olivia Home