Тяжкої долі соколиця зморена
Літає над війни чаднИм полотнищем.
Вже не питає в неба скільки горя нам
Відмічено болотною потворою,
Якої кожен слід - то смерті вогнище.
Їй на льоту ворожу плоть клювати!
У птахи крила до вуглин обпалені,
І очі заливає кров'ю-потом їй.
Але ні ті, що з переляку впали, ні
Ті, які вдягнулись номіналами
Домов брудних, налагоджених потайки,
Не стануть соколиці на заваді!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045298
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2025
автор: Горова Л.