Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
є і стимул, є і любов,
і не чути майже сирени,
дозрівають соняха зерня,
і здається поруч сам Бог.
Не затьмарить ніщо натхненних.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045293
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2025
автор: Світлая (Світлана Пирогова)