Життя людське, що та рибацька сітка:
дірок, пороків – дика коловерть.
Бо наша дійсність – то велика клітка,
а двері відчиняє лише… смерть.
Тоді душа летить у підсвідомість,
на волю, де немає ланцюгів.
У ца́ру, де панує невагомість
і ріки де не знають берегів.
І лише там очікує свобода
на волелюбну душу назавжди́,
але назад – уже немає броду
і браму ту ніко́ли не знайти.
07.08.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045273
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2025
автор: Олександр Мачула