Цей захід — мов серця кармінна краса,
Де небо згорає... Де диво.... Яса!
І сонце червоне, як плід заборони,
Зриває з душі вечорові поклони.
Воно — наче келих з червоним вином.
Яка ж благодать огортає крилом!
І ллється кармін цей на скроні землі,
Співає про мрію в згасаючім дні.
Це пісня багряна — без слів і мелодій,
Що тане у сутінках, наче в господі,
Де вітер, як арфа, тремтить у гіллі,
А небо — мов дзеркало душ у імлі.
Ловлю, мов свічадо, блаженну цю мить,
Де весь небокрай так вогненно горить.
Цей вечір у душу заходить красою,
Здається, що Всесвіт весь тут ось, зі мною.
Ця мить — поцілунок між небом й землею,
Це диво й єднання з душею моєю,
Цей захід — картина, де Бог малював
І в сяйві карміннім він душу сховав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045238
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2025
автор: М_А_Л_Ь_В_А