липень.
віршів нових нема.
зрештою, декілька теплих місяців — й знов зима.
ну а поки помірне світло полощеться в зливі
й тамує подих на підвіконні,
немов крадій,
заплітаю нові маршрути, та плани ці,
боязливі й непереконливі,
йдуть по воді.
переповнені пляжі, на срібному горизонті біліють яхти —
в уповільненім русі минулий хутко зринає час.
набираю бентежне послання — безмежне "як ти?",
що тут про нас?
ця мінлива погода
навіть для нашого краю непритаманна —
зіпсувалося літо, і певно, що й календар — омана,
між безсонням і обстрілом літо стече дощем,
і натще застрягаю в єдиній незмінній ноті —
як ходила по небу,
скидаючи шкіру стару в польоті...
невідомо, що буде завтра,
чи буде ще.
наче ґудзик, пришитий не на своєму місці,
поринати в рутину — довіритись грубій нитці...
знов лунає сигнал тривоги в моєму місті,
розмитім вщент.
17 липня 2025 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045230
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2025
автор: Єлена Дорофієвська