Мрії збуваються, чи забуваються ‐-
Час їх розвіює десь по вітрах.
Важчають хмари, гроза насувається.
Тонемо в спогадах, або в гріхах.
Сіра буденність висмоктує сили,
Душить в обіймах, неначе пітон.
Бути щасливими нас не навчили.
То ж і зів'яв не розцвівший бутон
Мрій, що відклали на потім, на завтра.
Марно чекати, що "скоро" прийде.
Зраджувать мрії ніколи не варто,
Це просто так для душі не мине.
Сліз гіркота разом з втраченим часом
Пити заставлять отруйний напìй ‐-
Скиньмо скоріше вже залишки масок,
Станьмо собою у вирії мрій.
Хоч на останок наповнемо світлом
Ранки, світанки свої, вечори ‐-
Доторком легким, неспішним, тендітним...
З Всесвітом разом кохай і твори.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045226
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2025
автор: Наталі Рибальська