Ти – не шовк, – брезентово-жорсткий.
Хто зіткав тебе, мій дивний хлопче?
Чом тоді так обійняти хочу,
Гаптувати поглядом м’яким?
Ти – не легіт ранньої весни, -
Припікаєш докором сумління.
То чому так прагну безпричинно,
Щоб на мить лишилися одні?
Ти – не промінь ранньої зорі.
Власний всесвіт осяваєш сонцем.
Твій фонтан вирує від емоцій,
Замерзає айсбергом вгорі.
Та чомусь бажаю над усе,
Що тебе хоч вітром занесе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045219
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2025
автор: Оксана Дністран