Матусю, рідненька!
Додому ніколи
вже не повернуся, -
у танку згорів.
Прости, моя ненько!
В серпневому полі
Зі смертю зустрітися
Я не хотів.
Та доля нещадно
мій шлях обірвала
на нашій, стікаючій
кров`ю землі.
Буремні лещата
війни зруйнували
усі мої мрії,
надії мої.
Тобі не діждатись
від мене онуків,
бо я одружитися
так і не встиг.
Довічною стала
з тобою розлука,
що горем торкнулася
скроней твоїх.
Не плач, моя мамо!
Від тебе нікуди
уже не піду, -
залишусь спочивать.
Землиця рідненька
упаде на груди,
і буде мене
відтепер обіймать.
Я жити хотів,
я любив тебе дуже!
Та нашу Вкраїну
пішов захищать,
і спів солов`їний...
Той вибух порушив,
так стрімко спалив
моє юне життя.
На вранішню землю
упала росиця,
і сонце ласкаве
повільно встає...
В тім полі пшениця
буя й колоситься,
шепочучи Ім`я
прекрасне твоє.
09.08.2014 року
Присвячується светлій памя’ті Щербатюка Романа (05.08.1990-08.08.2014), що чесно виконав свій воїнський і громадянський обов’язок і героїчно загинув у ніч на 8 серпня 2014 року під час ворожого артобстрілу під містом Амвросієвка, Донецької області.
5 серпня цього року йому виповнилося б 35 років. Та він назавжди залишився 24-х річним.
8 серпня 2025 року 11 річниця з дня загибелі Романа.
За мужність та героїзм проявлені ним, Щербатюка Романа Олексійовича було нагороджено Орденом За мужність III ступеню (посмертно)
Роман був рідним племінником мого чоловіка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045216
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2025
автор: Юлія Щербатюк В’южен