(Де кожна сцена — як ложка з салом: жирно, гостро і незабутньо. Документальний серіал, якого боїться навіть Netflix.)
Гастрономічна ригідність баби Галі (франмент другий)
Десь в тихому, українському селі...
О-о-о, харчова ригідність баби Галі — це окрема тема, майже як погода: ніби й звична, але щоранку дивує. Та це взагалі окрема опера трьома діями, де кожна страва має свою партитуру, а рецепти — передаються голосом, з інтонаціями, натиском і драматичними паузами.
Отож, продовжимо:
Баба Галя була така ригідна, що навіть старий дід Василь, колишній полковник і ветеран чотирьох городів (себто городніх сезонів), якось сказав:
— З бабою Галею не те що не посперечаєшся — її навіть бур’ян у грядці боїться переконати в протилежному.
У баби все мало бути так, як вона казала. А як не так — то значить, не так живеш. Зазвичай, вона говорила:
— А, трясця твоїй матері! Сказала, як сокирою відрубала. А якщо не подобаюсь, не кличте заміж!
Ото, наприклад, якщо вона вважала, що ложка має лежати справа, то ти її хоч уліво, хоч у шухляду — на ранок знайдеш ложку на місці. Праворуч. Біля серветки. Бо баба вставала раніше за сонце — не для «кохве», а щоб «порядок у хаті сам не завівся».
— Та я вам скажу, порядок — це святе! Без порядку в ложках не буде порядку в державі! — піднімаючи високо вказівний палець, заявляла вона на сільських зборах, на які, до речі, приходила з власним стільцем (бо «ті сільські скриплять, як стара верба на ставку, а я звикла до стабільності та надійності»).
Та найбільше проявлялась її ригідність у харчах. Її гастрономічна карта світу складалась із трьох головних континентів:
сало, борщ і компот. Все решта — варварство, єресь і насмішка над шлунком.
Інтернети писали про білки, жири, вуглеводи, а баба Галя читала етикетки лише з однією метою:
— Де тут написано «сало»? Нема? Викидай.
В баби Галі їсти треба було строго за розкладом:
7:00 — бутерброд із салом (сало з морозилки, бо «тоді зуби прокидаються»),
12:00 — борщ, навіть якщо +35 в тіні,
17:00 — млинці і компот,
19:00 — «щось легеньке», тобто каша з п’ятьма ложками смальцю та стаканом молока з окрайцем хліба.
Її кулінарна логіка була простою, як мотузка на сіні:
Сніданок мусить розбудити організм. Значить — сало.
Обід — нагодувати. Значить — борщ, та такий, щоб ложка стояла, а не плавала.
Вечеря — пригріти душу. Значить — каша зі смальцем, щоб було важко, але тепло.
Кожну страву баба супроводжувала ще й філософським коментарем.
Наприклад, варячи на пару вареники з капустою (такі, що один на руку вміщується), казала:
— Їсти треба так, щоб потім не хотілося їсти. А не ці ваші фітнес-гречки на пару.
А на пробу якось взяла «смузі» — і після першого ковтка обтерла губи рушником і сказала: — Якби я таке принесла діду Івану (царство йому небесне) — він би подумав, що це помиї для свині, тільки гарно збиті!
І справді, чого ще чекати від людини, яка до приїзду внуків із міста запасалася не фруктами, а двома десятилітровими каструлями вареного борщу — «на всі смаки»: один з квасолею, другий — без, бо «раптом вони там в місті квасолі бояться».
Одного разу онука баби Галі — Марійка — приїхала з міста та на сніданок, замість сала, захотіла авокадо-тост та канапе із сиром Брі. Баба Галя заклякла. Потім повільно, майже з гідністю, відповіла:
— Авокадо? То шо воно таке? Оце оте зелене, шо як мило з пліснявою? Чи оте канапе із сиром Брі — знущання над хлібом і здоровим глуздом?
— Господи, прости, але шо то за «канапе»? Це ж, по суті, бутерброд, якого обікрали! Тоненький, як рахунок у магазині після пенсії, ще й сир якийсь недоспілий! — обурювалася баба Галя, обдивляючись крихітні шматочки на тарілці, які приготувала внука.
— Брі, кажеш? Та я такий сир бачила, коли в мене молоко скисло і кіт від нього втік! Це шо, тепер елітне? Та ти візьми нормального домашнього сиру, наріж кавалок сала, зверху часничком натри — от то буде канапе! Народне! І ніхто не буде давитися отим вашим «брі»!
А потім, спробувавши шматочок із ввічливості, сказала:
— Воно ще й пахне, як затхла, брудна ганчірка з підпіччя! А коштує, як піввідра картоплі на базарі.
І стверджувально додала:
— Якщо сир без цвілі не модний, то я — топ-блогер року. Записуй у свій Тікіток, ставай у чергу!
А на останок піднявшись й урочисто, ніби вирок, мовила:
— У моїй хаті є лише два види намащування на хліб: сало і сало з часником. Хто з цим не згоден — двері онде. Можна не знімати капців.
А коли священник на недільній проповіді якось сказав:
— Треба бути гнучкими, приймати зміни…
Баба Галя після служби притисла його до паркану своїм авторитетом і сказала:
— Отче, я, звісно, з вами, але якщо хтось завтра скаже, що хрест тепер носиться на спині — я не підтримую.
Бо якщо Галя сказала, що рушник висить тут, а кішка їсть з тої миски, а новини дивимось тільки о 21:00, бо тоді «оці говорять правду» — то так має бути.
Хоч зійди сонце не з того боку — а рушник не переважиш.
Бо баба Галя — вона не просто жінка. Вона — система координат.
Мораль:
— Якщо баба Галя щось вирішила — готуйтеся не до дискусії, а до капітуляції.
Бо в її домі без розкладу навіть кіт не нявкає й собака з будки не виходить.
А загалом:
Жити з ригідною бабою — як ходити по прокладеній стежці: надійно, стабільно, і не дай Боже ступити вбік.
Але й з такою бабою не пропадеш: борщ завжди гарячий, ложка завжди на місці, а сало — святе, хоч би й третя світова почалась.
І якщо хтось усе ж спробує переконати бабу Галю змінитися, — пам’ятайте:
«Ригідність — то не вада, то характер!»
Післямова автора:
анонс третього фрагменту:
Наступний епізод нашого документального серіалу носитиме назву:
«УЗД баби Галі, або хроніки недовіри до апаратури»
У цьому фрагменті ви дізнаєтесь:
чому баба Галя не знімала фартух навіть на УЗД;
як вона казала лікарю, що «то не печінка збільшена, а борщ ще не переварився»;
і як через непорозуміння між лікарем і бабою кабінет УЗД перетворився на комісію по стандартизації медичних послуг.
Бо якщо хтось думає, що бабу Галю можна переконати навіть сучасним томографом — дарма. Вона ще з 1987 року знає, що в неї все працює «як годинник, тільки з кукушкою», і взагалі —
«Я не хворію — я просто іноді відпочиваю горизонтально!»
Очікуйте третій фрагмент.
І пам’ятайте:
З бабою Галею не жартують. Її сало не терпить компромісів. Як і вона сама.
Пи-Си: якщо хтось не знає, що таке ригідність, то Вікіпедія пише, що то такий термін, який описує нездатність особи змінити свої переконання і звички, навіть у тих випадках, коли це було б логічно.
Далі буде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045188
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2025
автор: Svetoviya