Коли я бачу сльози чоловічі,
Кричить моя стривожена душа.
Вони лиш там, де хтось іде у вічність,
На люди ж показатись не спішать.
У них – і біль, і полини гіркущі,
Які не поміщаються в душі,
І пам’яті печать та невмируща,
Котра забороня йому тужить.
Змахне він крадькома сльозу рукою
І присоромлено відверне в бік
Лице своє з колючою щокою…
Не вміє плакать справжній чоловік…
7.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045182
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2025
автор: Ганна Верес