Треба , як пташка на землі жити
будувати свій тихий рай навесні.
У своїх руках життя творити
Бо прийде час, згасне сонце у вікні.
А я не хочу ,ще вмирати,-
Ще стільки планів - на завтра у житті.
Але ніхто, не може знати!
Коли прийде останній час у житті.
Життя ,це мить - сяюча зірка
Відміряний певний час на цій землі.
Плодюче дерево, цвіт - квітка,
Посіяне раннє зерно на ріллі.
Ніхто не знає , що його чекає?...
Коли прийде до нього останній час.
Життя ,як листя опадає...
Згорає в мовчанні поміж нас.
Кожен день ,це новий крок в життя
Кожен день живу, як вперше, останнє.
Небесний Отець - батько, я дитя...
Покличе ,і згасну як зірка рання.
А Господь ,це хліб на престолі
Є святе причастя - для спраглих сердець.
Світло Боже - любов у слові
Прожитих літ - золотий вінець.
Ніхто не вічний - на цій землі!...
Просто жити, творити поспішаю.
Життя - це золотий лан на ріллі
Не всім пощастить, дійти в осінь - до краю!.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045162
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2025
автор: Чайківчанка