с[b]лова даремно падають у душу
зерном життя не проростають
благаю навіть , дуже прошу
щоб приходили люди до добра
мабуть даремні сподівання
що зіронька нарешті рання
прокинеться в кожній людині
й збудує душу для життя
бо всесвіт цей
будує лиш брехня
яка у навіженості із кожного сміється
а згодом і свого добється
що люди сплять
згодом за правдою сумують
на справді у житті
на все найкраще плюють
з байдужістю провалюють у тьму життя
та й сплять ... дивіться люди
навколо наші душі сплять ...
[/b]
30.07.2024 12:48:35
https://www.youtube.com/shorts/2LG-400F4Nc
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045150
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2025
автор: Іван Українець