Тихими провулками Подолу
бродять закохані тіні,
зорепади падають додолу,
дрова тріщать у каміні…
а тіням ніскільки не холодно,
жовтень гарячий, мов липень
і від поцілунків, аж солодко,
де листя скинули липи,
як дзвінко їм співає бруківка
пісню одну їй відому,
небосхилом скотилася зірка –
пора додому.
06.08.25р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045136
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2025
автор: Микола Соболь