Розцвітай, моя країно,
Славная державо,
Рідна мати-Україно,
Буйно й величаво
І будуй собі ту долю,
Де твої ж всі діти
Із тобою мали б волю
І свободу. Квіти
Злагоди, любові й щастя
Хай лиш розцвітають
У тобі, а всі нещастя
Тут же позникають,
Щоб і сліду не лишилось
Їхнього навіки,
Щоб лиш світле щастя лилось
У тобі, мов ріки,
Як по жилах кров людськая,
Бо його ти гідна,
Рідна матінко святая,
Україно рідна.
Ти ж лише одна на світі
Цілому земному.
Тож буяй, мов квітка в цвіті,
Завсігди на ньому!
Ворогу ж, який ввірватись
Смів, ти і не здумай
Просто, руки склавши, здатись!
Ні, лише подумай,
Що, якщо це все ж ти зробиш, –
Помилку велику,
Лиш недоленьку заробиш
Темну, злу і дику,
Із якою животіти
Будеш важко й гірко,
І зів’януть щастя квіти.
Ні, голубко, зірко,
Україно, люба ненько,
Зовсім не бажаю
Я цього. Нехай тихенько
Йде собі до краю
Іншого ця зла недоля,
Де лиш тьма блукає,
А в тобі хай світла доля,
Наче птах, літає
З вечора і до світання,
З ранку до смеркання,
Доки не мине остання
Мить; і почування
Й думоньки лиш найсвітліші
В кожного з нас сіє,
Мов зернини найдрібніші,
Та добірні! Звіє
Темні думи й почування
Хай з нас всіх вітрище
Без єдиного вагання,
Вітер той, що свище
У погоду-непогоду,
Щоб тебе творили
Силою всього народу
Ми й щасливо жи́ли,
Та не ми лиш, а й нащадки,
А не тільки б мали
Добрії про всіх нас згадки,
Що б їх обіймали,
Щоб була не тільки краєм
Ти для нас всіх рідним,
А й небесним справжнім раєм
Гідним і погідним,
Доки сяє й зігріває
Сонце нас з тобою
Й час невпинно протікає
Бистрою рікою.
Євген Ковальчук, 23. 08. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045121
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2025
автор: Євген Ковальчук