У валах туману на пустище рано
Покличу сріблястого звіра Талана*,
Сплету з вовни коси на трави-покоси.
Ще дивляться в небо схвильовані роси.
А небо світліше, а обрій ніжніше
Обійми відкрив золотіше і ширше…
Ранкові хорунжі крокують в калюжі.
Нічними скарбами став ранок байдужий.
Він висушить роси, мов вдовині сльози,
На росах розквітнуть дрімотливі рози...
А поки ще зорі не зникли в просторі,
Прозорою стежкою вийду до моря
Крізь трави похилі - піддамся їх силі
Й сховаю нічне чаклування у хвилі.
*Тут Талан вживається у сенсі щасливої долі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045114
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2025
автор: Емма Конвалiя