[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_AV3cQjhLVA[/youtube]
Тече кудись повільно річка,
Самотні стали береги.
Верба зітхає стиха зрідка,
Чомусь так сумно навкруги.
Їх зрадив дощ, забрав всі сили,
Вели десь хмари навмання.
З дороги, звісно, його збили,
Бо все робили задарма.
Колись прорветься уночі,
На землю кине кілька крапель.
Так стане легко на душі,
Вже дощ не лаємо - розм"якнем.
У серці теплиться надія,
То ж дочекаємось, ми знаєм.
Пройде й дощу колись свавілля,
Бо ми його давно бажаєм.
Та крім надії, є ще й віра,
Надія й віра - дві сестри.
До них у нас давно довіра,
З дощами нам допоможіть!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045111
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2025
автор: Cнежана