Я злюсь. Я їх ненавиджу. Я плачу
За кожним страченим життям.
Бог ні на йоту злочинців не пробачить,
Це беззупинне кровопролиття.
Терпінню крах, терпець стесав до нитки
І так тонкі духовні грані,
Читаю Стуса терпкі зшитки:
Еліта нації в московському полоні тане.
Тони, імперіє, тремти в час землетрусів,
Нехай стихії Вишнього несуть тобі покару
За Дзюб, Лук'яненків і Стусів...
Діанових, "Ярилів", Шаповалів...
Живими хлопців викресліть зі списків,
Із того пекла на землі верніть до раю,
До маминих перин із запахом любистку,
До хати, де стрічають короваєм.
Полон вбиває, жорстоко і поволі убиває,
Морить до кісток за старою звичкою,
Катує тіло, волю й дух ламає,
Сквернить гідність - усе за методичкою.
У полоні день не день, а безмежна вічність.
У полоні люди тихо замовкають.
То справжнє мучеництво, то є героїчність.
Нехай повернуться усі, кого чекають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045057
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2025
автор: Марина Цуркан