(На батьківщині Героя з Чернігівщини Безпалого Миколи Івановича. Тут відбулося виїзне засідання студії "У слові пам'ять оживає", у яку входять рідні загиблих воїнів Чернігівщини).
Ну, ось ми й тут, де народивсь Герой.
В трояндах утопилося подвір’я.
Його тут перше слово й перший крок
І в світле завтра непохитна віра.
Вражають і порядок, і краса,
Яку жіночі виплекали руки,
І губляться потрібні словеса,
Аби полегшить материні муки.
Героя мати – особливий стан,
Адже душа війною розіп’ята,
Синок її в героя виростав
З вихрастого вчорашнього хлоп’яти
І мав загинути… Але ж чому?
Кричить її єство. Сивіють скроні.
Навік залишив матінку саму,
Просту і роботящу, без корони.
Принишкла груша он у глибині,
Посаджена колись на честь маляти.
Зростали вдвох вони, та на війні
Поліг синок, осиротивши матір.
Альтаночка, рядочки хризантем –
Всі пам’ятають постать юнакову.
Може, тому і щедро так цвіте
Тут кожна квітка й роси п’є ранкові.
Хмеліє двір від запахів п’янких.
Це їх вдихав, мужніючи, Микола…
Тектимуть дні і місяці, й роки,
Та тінь Героя житиме довкола…
3.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044991
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2025
автор: Ганна Верес