Тут липень минув, як день,
У смуті сірій дощів,
У вирі скорбних прощень,
В сум’ятті щоденних слів…
Відлуння слабке – луна
Над світом, де знов дощить.
Далеко? – Та ні! – Війна.
Там місто ізнов не спить…
Там сивий попіл паде
На сум зелених долин,
Та ранок ізнов гряде,
Блукає між битих стін.
День визрів – нове життя:
Обійми, і кава, й схлип,
Небесний грім – забуття…
І біль, що навпіл розсік…
Лікарня, наркоз і шок.
Молитви і сльози вдів.
Для когось – чорний мішок.
Для когось – прапор і гімн…
Так липень мина, як день,
І літо, й саме життя…
В прицілах війни – мішень –
Це кожний: і ви, і я.
#Світлана_Імашева
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044970
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2025
автор: Світла(Світлана Імашева)