Заснув Юрко… Солодкий сон прийшов до ньо-
го знову. Радіє. Чує звідусіль дзвінку, солодку мо-
ву.
Говорять клени край воріт:
– Як гарно біля хати!
– Вже чорнобривці розцвіли.
– А як багато м’яти!
До мальв калинонька рясна ось гронця нахиляє.
– Як ви так швидко підросли? – здивовано питає.
Троянди між собою теж тихенько говорили:
– Учора Юрчик допоміг своїй сусідці Нілі.
– Портфель її зі школи ніс?
– Чи працював на дачі?
– Та ні! Він дівчинку навчив розв’язувать задачі.
В саду розмов багато є:
– Як спалося?
– Як справи?
– Хто вас учора поливав? Його ми не впізнали.
А на городі гарбузи жартують. Не вгавають:
– Куди сховались буряки? Ми тільки бачим їх чу-
би.
– А коли з’являться вони, чи нас усіх впізнають?
Квасолю біб запитує:
– Чому дерешся вгору? Та ж посадили нас обох
в одну весняну пору.
Пшениця з житом в полечку шепочуться й радіють,
що зернятка у колоску вже розмовляти вміють.
Проснувсь Юрко… бо ж хтось спитав:
– Нас будеш поливати?
Згадав швиденько, що його просили мама й тато.
Він помідорчики полив, щоб набирались сили.
Замислився. Чи справді чув про що тут говорили?
Дізналися про сон батьки. Це маєте й ви знати.
Сказали:
– В світі все живе і вміє розмовляти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044961
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2025
автор: Надія Башинська