Все закІнчиться в січні: я просто зверну з автобану,
Перемкну на четверту, залишу позаду асфальт,
Залатаю роздерту гострими нігтями рану
І залишусь назавжди пожовклими сотнями шпальт
Тих газет, що ніхто і ніколи ніде не читає,
Розвернувши кросворди в брудних залізничних купе,
Під коньяк, шоколад. А на фоні постійно щось грає,
Хтось сміється, кохається, лається, плаче, хропе...
Все закІнчиться в січні: потяг послідує далі,
Залишаючи в темряві мій необдуманий світ...
Я - розгублений натовп на приміському вокзалі...
Крики, паніка, кров і сонний ранковий приліт...
Все закІнчиться в січні: я більше не зможу вставати,
Не захочу дожити своє перестигле Ніяк,
Буду спати, лежати і знову все спати і спати,
Все закінчиться раптом, тихесенько і просто так...
Все закінчиться в січні: під звуки різдвяних колядок,
Не доживши пів-місяця до сорока,
Я впадУ із небес на строкатість базарних розкладок,
Наостанок смикнЕться рука...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044942
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2025
автор: Аарон Краст