Ні одне твоє слово
не впаде у пусте,
а з мого серця
живою вдячністю
проросте.
Зі щирістю
дитини чи святого
питаєш ти:
— А кожне слово,
що мовиться, —
хіба воно існує не для того,
щоб у чиємусь серці
зійти
і зацвісти,
теплу бджолу прикликати
і Світлом
заплодоноси-ти?..
Слово твоє —
ніж-не,
як Старого
Вуличного Ліхтаря,
ізсередини
засвітлило мене.
…Все мине,
а Слово Твоє
істинне —
не мине.
30.07.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044913
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2025
автор: Валя Савелюк