У полі тополя висока-висока.
З козаком дівчина тут є кароока.
А до них тополя віти простягає.
Козак дівчиноньці каже, що кохає.
У полі тополя висока-висока.
А за полем річка, дзвінка та широка.
Є на річці човник, весельця вузенькі.
Вже туди йдуть двоє, гарні й молоденькі.
Споришева стежка між житами в’ється.
Той козак цілує, дівчина – сміється.
Радий козаченько, що дівчина вийшла.
Бо вуста ж солодкі, мов та стигла вишня.
У полі тополя висока-висока.
А за полем річка, дзвінка та широка.
Сяють ясні зорі… А тут є щасливі.
Їх гойдає річка в човнику на хвилі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044904
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2025
автор: Надія Башинська