Ще не пора...ще цілий місяць літа,
Легкі тумани застеляють даль ...
Вже стільки сонця на полях розлито,
А серце випромінює печаль.
Тоненький серпик відрізає скибку,
І день стікає краплями згори.
Рожева мальва задивилась в шибку,
Притихли у задумі явори.
Все, як завжди, але якесь чекання,
Якась тривога селиться в душі.
Жнива, турботи - зрання до смеркання,
Червоні маки тліють на межі .
Ще не пора...годилося б радіти,
Послухати концерти цвіркунів.
Як Божа милість - третій місяць літа,
Витає медом в мареві садів.
Щоб спіли груші, яблука і сливи,
Під теплим сонцем стигли кавуни.
Хоча б на мить світ зробиться щасливим,
Хоча б на мить... в реаліях війни...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044883
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2025
автор: majra