Думоньку гадаю
Я і, наче птах,
В думоньці літаю
Мов у небесах.
Думонька крилата
Вдаль мене несе.
Думонька багата.
Є у ній усе.
Я у ній тримаю
Цілий світ і все,
Що на ньому маю.
Думонька несе
Ним мене, мов птиця.
Я лечу. Вона –
Наче чарівниця
Добра. Далина
Поперед очима.
Я у ній тону.
Все поза плечима
Я лишив. Одну
Думоньку тримаю,
Але з нею все
Я в цім світі маю,
Бо вона несе
Понад ним. Літаю
Я над світом всім.
Поряд небо маю
І із ним на нім
Тепле, ніжне сонце
Зігріва мене.
Чи, бува, не сон це
Той, який мине
Через мить? Можливо,
Та він – просто рай,
Ніби справжнє диво
Неймовірне вкрай.
Євген Ковальчук, 18. 08. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044875
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2025
автор: Євген Ковальчук