Син до батька підійшов, та й питає тату,
Чом до бою не беруть сірих і горбатих?
Он дивись пішли ще вчора, молоді і гарні,
А сьогодні всі лежать покотом в трупарні.
В нас багато є старих, що вміють і знають,
Та й життя вони своє ні защо не мають.
Бо до біса, досить їм землю цю топтати,
Й небагатий фонд пенсійний тихо грабувати.
Тато рота аж розкрив, не зна що сказати,
Правдою не відіб'єшся, й не можна брехати.
Тут як в дощик між краплин - треба пострибати,
Щоби коротко отак й не робить дебати.
Бачиш користі від них, що з козла надою,
Та не кожен стариган візьме в руки зброю.
Ти дивись наш Президент, до того як стався,
Кажуть він чотири рази від війська ховався.
І сьогодні, всі оті навколо хто в'ється,
Десь на Банковій сидить, з ворогом не б'ється.
А вони дивись, усі здорові і ситі,
Заховалися самі та ще й їхні діти.
ТЦК окрім старих є кого дістати,
Хто в спортлайфах вдень сидить, чи втік за Карпати.
А старі, хто може й сам, до зброї беруться,
Серед немічних там теж герої знайдуться.
От така сьогодні в нас правда невесела,
Що гуляє по містах і пішла у села.
В.Небайдужий.
Серпень 2025 рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044855
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2025
автор: Небайдужий