Без тебе світло поблякло,
Як сонце згасло у пітьмі.
Мені без Тебе так нелегко,
Ти — найдорожчий був мені.
Ти був промінчиком у світі,
Моя підтримка і мій друг.
З Тобой були щасливі діти.
Жили, мов пташки серед лук.
Ти був батьком найріднішим,
Найкращим — не знайти таких.
Навчав мене і був підтримкой
У днях щасливих і сумних.
Ти шлях мій освітляв щораз,
Вів мудро крізь життєвий біль.
Та хвороба, мов злий час,
Зламала все... забрала ціль.
Якби ж хоч трохи знала я —
Я б йшла до нашої мети.
Я б розшукала те зілля:
Знайшла той шанс Тебе спасти...
Спи, мій єдиний, спи спокійно,
Хай буде Там ласкавий світ.
Мій Тату, добрий, мій безцінний —
Ти в серці житимеш навік...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044852
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2025
автор: Олександріса