Я ще тримаюсь. Слово - гострий меч,
Хоч ворог мій із вітру та облуди.
А кожен день, мов жорнами тече,
І всі молитви, як відвикли бути.
Я ще жива, хоч втома, мов свіча,
Що догорає в хаті самотою.
Та не схилюсь. Моя тривка душа
Наповнена безмірною любов'ю.
Я вже не плачу. Сльози не печуть,
Бо скільки можна міряти безмірне?
Мені б свободи вільної чуть-чуть
Від слова безголосого — Повинна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044837
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2025
автор: Незламна