Кайлас відбивається в склі пляшки бурбону,
Ще не допитої, залишеної для шпилю.
Після стерилізації на кішку надягають попону,
Я, чистий і вільний, підіймаюсь на хвилю,
З якої видніються всі мною жовані пороки,
Моя попона не закриває бруд,
Кайлас робить голоснішими мої кроки,
Але я все ж тут, все ж тут...
Кайлас прибиває мене до ґрунту
Цвяхами совісті і суцвіттям болю,
Але до того самого кінцевого пункту
Я дійду, навіть без сигарет і алкоголю...
Десь вгорі сходяться всі можливі світи,
Очі сліпнуть від сліз і бурбону...
Кайлас, дай мені просто дійти...
Кайлас, забери мою ненависну попону...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044805
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2025
автор: Аарон Краст