Уже і айстри — ніжні, та холодні —
Ввірвалися красою у квітник,
І, хоч ще літо і жара сьогодні,—
Дух осені немов у двір проник.
Зникає з пташок мила безтурботність,
Бо в гніздах скрізь малеча підроста:
— Скоріше, діти, набирайте крила,
Яка на вас чекає суєта!
Поменшало в оркестрі музикантів,
Що серенади слали у вікно.
Не погубили, ні, свої таланти,
Та бачать вже дорожнє полотно.
В другі світи, в другі поля і луки,
Де є усе: земля, вода, є світ,
Та в них вплететься тінню біль розлуки,
Збираймо ж силу на оцей політ.
Тому і айстри гарні — невеселі:
Найкращі музиканти день у день
Не будуть дарувати вранці трелі
Своїх красивих радісних пісень.
І чимсь холодним, сірим і туманним
(Нерідко видається так мені)
Немов кохання, що було обманом,
Посіяно на айстри ці сумні.
22.07.1998
©Коломоєць Людмила Петрівна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044795
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2025
автор: Людмила Коломоєць