Подумки...
Коли з тобою розмовляю наодинці,
Це наче сповідальний монолог.
За пазухою не тримаю таємниці -
Як на долоні я, мій Саваоф.
Таких як я, у Тебе "повна торба",
Простих, звичайних, пересічних - тьма.
А ще лукавих, жадібних і гордих -
Ти цілий день трудився недарма,
Коли ліпив едемського Ада́ма,
У глині втілював сміливий задум свій.
І ось тепер я намагаюсь марно
Збагнути надприроду Божих дій.
Прости, пробач, це розпач, а не докір,
Це ти довершений, взірцевий, а не я.
Тому мене охоплює неспокій,
Що знову всує згадую Твоє ім"я.
А Ти б мене не просто заспокоїв,
Забрав тривоги, хвилювання, сум"яття́,
Коли б людські не викликали долі
І страх, і жах усе моє буття.
31.07.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044791
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2025
автор: Емма Листопадна